Привіт подорожній!
То було в один із тих днів, коли навіть сирна миша носа не висовувала з комори. До таверни заглянув мандрівник з півдня Італії. Приніс він із собою пляшечку лимонного соку та щось схоже на вершки, тільки жирні, як кіт після свят.
Я, у ті часи ще експериментував із кухнею — пробував додавати в кашу ром, у ром — кашу, а в суп — взагалі не питай. І тут мене як блискавкою лупнуло: чому б не скапарити щось просте, свіже, легке — але з характером? Так народився лимонно-вершковий соус — ніжний, як муркотіння, але з легеньким "цитрусовим штурханом", щоб не заснути прямо за столом. Відтоді цей соус — як козир у рукаві кожного кухаря в таверні.
Вершки 250 мл. (30% )
Масло вершкове 2 Ст. ложка
Лимон 1 шт.
Сіль На смак
Перець чорний мелений На смак
Знайди маленьку каструлю — бажано з товстим дном, щоб тепло розподілялось рівномірно й нічого не пригорало.
Постав її на плиту, але ще не вмикай. Перевір, чи поруч усе готово: ложка (краще дерев’яна), віничок для соусів, всі інгредієнти — хай стоять перед тобою.
Відміряй 250 мл вершків жирністю не менше 30% (інакше соус буде рідкий і розшарується).
Влий вершки в каструлю. Увімкни середній вогонь.
Починай помішувати — не залишай вершки на самоті! Їм швидко стає сумно і вони пригорають. Прогрій до стану, коли з’являються дрібні бульбашки по краях, але не давай закипіти. Якщо кипітиме — буде біда, вершки можуть згорнутись, а на душі стане гірко.
Візьми 2 столові ложки вершкового масла (холодного або кімнатної температури — не має значення, просто далі буде довше розчинятись).
Поклади масло у вершки та активно мішай, щоб воно розтануло рівномірно. Мішай, поки суміш не стане однорідною й блискучою, як дещо у Кота. Не поспішай — це не момент для метушні, масло має "влитися" в вершки.
Підготуй 2 столові ложки свіжого лимонного соку — вичави з половини одного лимона. Якщо любиш яскравіший смак — бери сік з усього.
Зменш вогонь до мінімуму. Почни повільно вливати лимонний сік, постійно помішуючи. Це дуже важливий момент. Якщо влити весь сік одразу — вершки можуть згорнутись. Лий тонкою цівкою та одночасно перемішуй, не зупиняючись. Усе має змішатися в єдину шовкову консистенцію.
Коли суміш поєдналась і стала кремовою, додавай:
✔️ дрібку солі (приблизно 1/4 чайної ложки, але краще досолювати в кінці);
✔️ дрібку меленого чорного перцю (краще свіжозмелений — пахне сильніше);
✔️ чайну ложку лимонної цедри (тертої на дрібній тертці, без білої частини — вона гірчить).
Все це добре перемішай. На цьому етапі аромат буде такий...
Якщо маєш зелень — можеш додати трохи рубаної петрушки або базиліку, але це вже варіація.
Соус вже готовий, але якщо хочеш густішу консистенцію, то зроби наступне:
В окремій мисці змішай:
✔️ 1 чайну ложку кукурудзяного крохмалю
✔️ 2 столові ложки холодної (!) води
Розмішай до повного розчинення. Повільно вливай суміш у соус, постійно помішуючи, щоб не було грудочок. Продовжуй варити ще 2–3 хвилини на дуже повільному вогні, поки соус не стане густішим.
Спробуй соус на смак. Якщо не вистачає солі чи кислоти — додай ще дрібку того, що треба.
Зніми каструлю з вогню. Перелий соус у соусник, глечик або подавай просто в каструльці. Подавай гарячим, одразу після приготування — він ідеально підійде до:
✔️ пасти (особливо тальятеле, феттучині або спагетті);
✔️ курячого філе (смаженого чи запеченого);
✔️ запеченої або смаженої риби (лосось, дорадо, форель).
✅ Використовуй тільки свіжий лимонний сік — не з пляшки, а з справжнього лимона.
✅ Якщо любиш густеньке — додай трохи борошна або кукурудзяного крохмалю. Але не переборщи, це не манна каша.
✅ Хочеш трав’яної нотки — петрушка, базилік або кріп прикрасять і смак, і вигляд.
✅ Не кип’яти вершки — вони ніжні, як душа барда після трьох келихів вина.
Ну ось і готовий лимонно-вершковий соус. Це швидкий і неймовірно смачний спосіб, щоб вивести будь-яку страву на новий рівень. Курятина, риба, паста — всі вони тільки виграють від такого партнера. А ще, коли готуєш сам, пахне вдома, як у весняній Тоскані.
Тож, якщо тобі сподобався соус, то збережи його. І не забудь поділитись із друзями. Оце внизу ділись…
До зустрічі, смачного!
