Привіт, подорожній!
Заходь, сідай ближче до вогнища. Надворі віє морський вітер, і, кажуть, сьогодні на березі знову спіймали щось велике й сріблясте. І поки інші шукають мечі й славу, я дам тобі щось куди цікавіше — рецепт, що несе в собі спокій прибою, тепло таверни й гірчинку, що змушує серце стукати швидше.
У ті часи, коли я ще не був шинкарем, а мандрував дикими землями з торбою за плечима та ножем при боці, мене врятували не меч і не заклинання, а проста риба й соус до неї. Старий кулінар, якого всі в селі звали Бородою, поділився зі мною чарівною комбінацією — гірчиця й вершки. «Головне — не переборщи», — казав він, — «і пам’ятай: соус має не перекрити рибу, а відкрити її смак, як добрий ключ до старовинної скрині».
Тож у моїй таверні цей соус готують завжди, коли на столі з’являється риба: ніжна тріска, судак із річки, або ж навіть проста скумбрія з ринку. Вершкова м’якість обіймає язик, гірчиця грає іскрами, лимон дарує свіжий подих, а зелень завершує пісню..
Скуштуєш раз — і вже не схочеш без нього рибу їсти. Тож бери ложку, розігрівай сковорідку, відкривай гірчицю — і створи свою маленьку кулінарну магію. Побачиш — цей соус залишиться з тобою назавжди.
Готуй, подорожній, і не барись — риба довго не чекатиме!
Вершки 150 мл. (20 %))
Масло вершкове 1 Ст. ложка
Гірчиця 2 Ст. ложка (діжонської )
Цибуля-шалот 1 шт.
Лимон 1 шт.
Біле вино 50 мл. (опційно)
Сіль На смак
Перець чорний мелений На смак
Візьми стиглий лимон, ретельно помий і витри насухо. Зітри трохи цедри на дрібній тертці, потім розріж і вичави сік у мисочку. Насіння видали.
Дістань вершки з холодильника, вони мають мати кімнатну температуру, тож нехай трохи постоять.
Почисть і дуже дрібно поріж шалот або іншу м’яку цибулю — майже до стану каші, без жодних грубих шматків.
Підготуй гірчицю: діжонська, зерниста або класична — обирай до смаку.
Якщо маєш біле сухе вино — налий трохи в бокал для себе, і для соусу.
Наріж зелень — кріп, петрушка чи навіть зелена цибуля. Дуже дрібно.
Постав невелику пательню або сотейник на середній вогонь. Розтопи вершкове масло. Не давай йому підгоріти — тільки щоб стало рідке й ароматне.
Додай порізаний шалот. Перемішай дерев’яною ложкою або силіконовою лопаткою. Смаж, поки шалот не стане м’яким і злегка прозорим. Не смаж до золота — нам потрібна м’якість, а не хрумкість.
Якщо використовуєш вино — влий його до шалоту. Перемішай. Дай винному духу випаруватись — хай залишиться лише аромат. Це триватиме хвилину або трохи більше.
Якщо без вина — просто переходь до наступного кроку.
Обережно вливай вершки до шалоту, перемішуючи постійно. Зменш вогонь до мінімального. Дай вершкам прогрітись, але не кипіти.
Час від часу помішуй, щоб не пригоріли знизу.
Додай гірчицю. Спочатку одну ложку — добре розмішай. Скуштуй. Якщо хочеться виразнішого смаку — додай ще.
Перемішай до повної однорідності. Соус має стати гладеньким, злегка тягучим.
Влий лимонний сік і додай цедру. Робити це треба наприкінці, щоб зберегти свіжість. Легенько посоли та поперчи. Перемішай. Зніми соус з вогню. Нехай трохи охолоне і настоїться.
Досип подрібнену зелень. Розмішай ще раз. Соус готовий. Якщо хочеш — можеш пробити його занурювальним блендером, але це вже на твій смак.
Готовий соус можеш подати окремо в невеликій піалі. Або полий ним теплу рибу зверху — тонким рівним шаром. Додай пару пір’їнок зелені для краси. І не забудь про шматок лимона збоку.
✅ використовуй якісну діжонську гірчицю — від її гостроти залежить характер соусу
✅ не перегрівай вершки. Вони більш кремові, коли готуються на малому вогні
✅ додавай сік лимона в кінці — щоб соус був свіжим
✅ спробуй з білого вина — дає легку кислоту й аромат
Ну що ж, подорожній, тепер у твоїх лапах — справжня соусна магія. Якщо риба вже чекає — не гай часу, берися до справи. А як сподобається (а сподобається, перевірено), можеш поділитися рецептом з тими, хто цінує добру їжу, як і ми з тобою.
Я ж тим часом наповню кухоль, розпалю вогонь і виглядатиму тебе з новою історією. Не зникай надовго — у таверні завжди знайдеться місце, ложка і тепле слово.
До зустрічі, друже. І смачного!
