Привіт, подорожній!
Заходь, сідай ближче до вогню, бо вечори нині вогкі, а шлях — довгий та непростий. У таверні «Синій Кіт» кожен, хто змерз, змок чи просто стомився від дурнуватих королівських наказів, знайде не лише теплий куток, а й тарілку наваристого, духмяного супу з грибами та перловкою.
Колись, коли я лише вчився у старого шинкаря з північного лісу, саме цей суп врятував нам шкури. Нас застала заметіль у горах, їжі було обмаль, але мішечок перловки, трохи сушених білих грибів та корінців — і ось, над казаном закружляв дух прадавніх лісів. Суп вийшов таким наваристим, що навіть вовкулаку з сусідньої печери нагодували — з миром, між іншим.
У нашій таверні цей суп подають тоді, коли надворі віє з півночі, а відвідувачам хочеться чогось простого, але з душею. В ньому — щедрість землі, терпіння дощу й аромат тієї самої тиші, що буває в лісі на світанку. Тут і золотиста перловка, що ввібрала грибний бульйон, і обсмажені з цибулькою лісові гриби, що нагадують про прохолодні ранки в сосновому бору. А ще — трошки моркви, картоплі та любові. Бо без неї — навіщо куховарити?
Якщо душа твоя прагне затишку, а живіт — чогось доброго, берися за ложку та сміливо готуй. Суп цей — не для поспіху, а для душевної паузи серед метушні світу.
Ну ж бо, чого чекаєш? Візьми казан, розпали вогонь і створи свою версію старого тавернового рецепту. Ти ж не з тих, хто боїться грибів і перловки, еге ж?