…одного похмурого вечора, коли сіре небо нависло над містом, а вулиці, мокрі після дощу, блищали у світлі тьмяних ліхтарів, що мовчазно тяглися вздовж набережної, наче старі вартові, що оберігають спуск до Темзи. Самотній мандрівник неквапно брів уперед, загорнутий у потертий плащ, із каптуром, що ховав обличчя від вітру та чужих поглядів. Кожен його крок лунав по бруківці, мов відгомін забутих легенд.
Попереду, крізь туман і сутінки, замиготіло жовте світло ліхтаря на старій кам’яній стіні. Таверна. Стара, скрипуча, з дощатими вікнами й вивіскою, яка ледь трималася на одному гвіздку. З-під дверей тягнуло теплом, димком та п'янким ароматом запеченого м’яса...
«Це тут…» — подумав мандрівник, перетнув дорогу, потягнув важкі дубові двері й увійшов.
— Привіт, подорожній! Вітаю тебе в моїй таверні, — промуркотів величезний синій кіт, що стояв за барною стійкою. — Нарешті ти прийшов. Почувайся як вдома… твоя мрія вже близько. Чекати лишилось недовго…
Кіт хитро посміхнувся і зник за дверима.
Мандрівник сів за найближчий столик біля вогнища й нетерпляче вдивлявся в глибини таверни, очікуючи ту саму легендарну страву, яку найкраще готують лише тут — у Таверні Синього Кота.
А тепер, привіт і тобі, подорожній ️
Як ти вже здогадався, сьогодні в нас ростбіф — чудова, духмяна страва, що стала символом родинних свят та недільних обідів у Великій Британії 🇬🇧
Основою ростбіфу є якісна яловичина, запечена до досконалості — зовні рум’яна й підсмажена, всередині — ніжна та соковита. Цей смак не сплутаєш ні з чим: легкий відтінок часнику, розмарину й чебрецю підкреслює глибину м’ясної текстури.
Подавати цю красу можна як основну страву з гарніром або як закуску в тонких скибочках з пікантним соусом.
🕯️ Але досить лірики…
Час заглянути до кухні.
Ходімо готувати справжній англійський ростбіф!
Яловичина 1.5 кг. (вирізка або окіст)
Оливкова олія 2 Ст. ложка
Сіль 1 Ст. ложка
Перець чорний мелений 1 ч. ложка
Часник 4 зуючик (подрібнений)
Розмарин 1 ч. ложка (або свіжий 2 гілочки )
Чебрець сушений 1 ч. ложка (або свіжий 2 гілочки )
Дістань яловичину з холодильника щонайменше за 30–60 хвилин до початку. Вона має прийти до кімнатної температури — інакше отримаєш хрустку скоринку й холодний "сюрприз" всередині. Якщо є жир по краях — не зрізай. Він дасть соковитість і аромат.
Візьми миску або ступку (як хто звик). Додай: 2 ст. ложки оливкової олії, 1 ст. ложку солі, 1 ч. ложку меленого чорного перцю, подрібнений часник (4 зубчики), розмарин та чебрець (по 2 гілочки або по 1 ч. ложці сушених). За бажанням — 1 ст. ложку гірчиці для пікантності. Перетвори все це в ароматну пасту.
Натри м'ясо зі всіх боків пряною сумішшю. Втирай любовно, щоб спеції проникли в кожен міліметр. Якщо є час — загорни у плівку і дай постояти 1–2 години (можна навіть на ніч у холодильнику). Хоча і без цього буде смачно.
Увімкни духовку на 200°C (верх-низ, без конвекції). Поки вона гріється — застели форму для запікання або деко пергаментом чи фольгою (менше миття — більше кайфу).
Поклади м'ясо у форму або на решітку над деком. Запікай 20 хвилин при 200°C — це для гарної скоринки. Потім зменш температуру до 180°C і готуй ще 40–60 хвилин, залежно від розміру м’яса та бажаного ступеня просмаження:
Rare — 50°C
Medium rare — 55°C
Medium — 60°C
Well done — 70+°C (не рекомендую — м’ясо плакатиме)
Використовуй термометр!
Вийми м’ясо й накрий фольгою. Дай йому відпочити 15–20 хвилин. Це обов'язково, щоб соки не витекли при нарізанні.
Нарізай ростбіф гострим ножем тоненькими скибками поперек волокон. Подавай із гарніром: печена картопля, сезонні овочі, хрін, гірчичний або ягідний соус. Прикрась зеленню.
✅ М’ясо краще вибирати з мармуровими прожилками – соковитість буде топова!
✅ Користуйся термометром – середній ступінь готовності це ~58–60°C.
✅ Дай м’ясу "відпочити" після духовки – не ріж гарячим, бо всі соки втечуть!
✅ Гарнір має значення – запечена картопля, овочі або зелений салат підкреслять смак.
✅ Гірчицю додавай за бажанням – вона підкреслить аромат спецій, але не всім заходить.
…мандрівник вийшов із таверни — ситий, задоволений, трохи розморений вином і спокоєм. Нарешті він знайшов те, що шукав. Нарешті скуштував найкращий ростбіф у цілому королівстві. Озирнувшись через плече, він затягнув плащ щільніше й зник у тумані.
Ліхтар над дверима згас. Стіни таверни посіріли, ніби заснули… Вона чекатиме. Чекатиме на наступного обраного.
А на підвіконні — в темряві — мирно дрімав дивний синій кіт, ледь чутно муркочучи уві сні.
Отже, друже, якщо тобі смакувала ця казка — а може, й сам рецепт — збережи її. Поділись із близькими. І хто зна… може, саме ти станеш тим, на кого чекає Синій Кіт.
