Привіт, подорожній!
Зайшов до моєї таверни з дороги? Сідай ближче до вогнища, зараз розповім тобі одну історію про соус, що пахне літом, помідорами, легким вітром з виноградника й трохи – пригодою.
Було це одного вечора, коли над лісом опустився туман, а я готував вечерю для групи ельфів-виноробів. Їхній гінкий провідник, Фаель, приніс пляшку білого сухого вина, настояного на сонячних променях і таємницях. «Спробуй щось зробити з цим», – сказав він і вмостився біля вогню, запаливши люльку з листям м’яти.
Я взявся до справи: цибуля, морква, стиглі помідори – усе, що було під рукою. Коли суміш зашипіла на пательні, я обережно влив трохи того самого вина. І сталося щось особливе. Запах – ніби з відчиненого вікна в Середземному саду, де спека ховається в листі олив. Смак – як вечірня розмова на ганку таверни.
Ельфи мовчали, коли їли. А тоді Фаель облизав ложку і сказав: «Це був найкращий соус з усіх, що я куштував не за сотню літ». І, повір, цей тип мало коли когось хвалив.
З того часу я частенько готую цей соус. Він не вибагливий, але має характер. Тобі не треба бути алхіміком чи шеф-кухарем, щоб відтворити його. Потрібно лише трохи часу, хороших інгредієнтів і... бажання здивувати себе та тих, хто поруч.
То що, готовий зробити свою вечерю трішки чарівнішою? Бери ножа, відкривай вино – і гайда творити кухонне диво. Синій Кіт показує шлях 🍅🍷