Привіт, подорожній!
Сідаш ближче до вогнища, витираєш з чола порохи доріг, а в ніс уже вдаряє знайомий дух — кисло-солодкий, з ледь відчутним гострим ароматом, що змушує очі злегка щипати. Це буряк з хріном, проста страва, як ліхтар на узбіччі: не веде тебе нікуди, але гріє серце.
Тут, у таверні на краю трясовини, ми готуємо цей салат не лише до свят — його подають і під час, і після гучних гульок, і просто так, коли хочеться згадати бабцю з Запілля, що завжди натирала хрін слізно, але з усмішкою. Я — синій кіт, кухар і трохи шаман — знаю: буряк печений або варений, не надто солодкий, має душу землі, а хрін — дух степу, різкий, чесний, справжній.
Змішуємо їх у танець, приправляємо прянощами — гвоздика, кориця, запашний перець, трохи оцту для характеру. Заливаємо маринадом, як добру історію вином, і даємо настоятись. А перед подачею — масла або сметани, як обійми після сварки: м’які, але не нудні.
Цей салат спогад, притрушений перцем. Це той самий смак, що тримає в теплі, коли надворі завиває вітер. Проста річ, та під її гострим язиком навіть гоблін сховає сльозу — не від хрону, а від спогадів.
Тож не гай часу, подорожній — приготуй його сам. Нехай у твоїй оселі запахне теплою землею, гострим коренем і доброю історією.