Львівщина — це край, де кухня пахне кавою, ваніллю, копченостями й часником, а кожен прийом їжі — як церемонія з легким нахилом у ностальгію. Тут сирники — з родзинками, борщ — з чорносливом, а крученики — як обійми, загорнуті в м’ясо. Усе подається не просто з тарілки, а з душею — під тріск свічки, легке буркотіння самовара або дзвін келихів із наливкою. У Львові їжу не їдять — її поважають, смакують і передають з історіями, які починаються словами: «а моя бабця ще так робила…».
