Довгих днів, подорожній!
Сядь ближче до вогнища, підігрій келих чогось міцного – бо я розповім тобі історію про брискет у темному пиві, яку почув ще від старого кулінара з таверни на березі Рейну, де пиво темніше за ніч, а м’ясо ніжніше за пухнасті обійми ельфійки на світанку. Цей рецепт передавали від корабля до корабля, від шинкаря до шинкаря, поки він не потрапив до «Синього Кота» – у надійні лапи твого покірного слуги, Томидла Сиволапа.
Брискет це м’ясо, яке потребує терпіння. Треба знати, як із нього витягти душу смаку і не вбивши при цьому ніжність. А темне пиво? О-о-о, то чарівний еліксир, його карамельно-солодовий аромат просочує волокна м’яса, обволікає овочі та дає той самий глибокий соус, що потім лишається на вусах ще надовго.
В таверні ми починаємо з того, що обсмажуємо брискет до гарної скоринки, ніби загартовуємо його для майбутнього випробування. Потім занурюємо в темне пиво, додаємо моркву, селеру, цибулю, приправи… і тушкуємо повільно, довго. Коли ж м’ясо стає таким м’яким, що його можна різати поглядом, от тоді й подаємо. І до нього – келих холодного Dunkel.
Це страва не для поспіху. Це вечеря, після якої ти вже не йдеш у бій, а сідаєш під ліхтарем, грієш лапи і слухаєш, як вітер свище між щоглами. Це смак спокою, досвіду і доброго пива.
Спробуй приготувати брискет у темному пиві сам. І нехай твоя кухня на кілька годин перетвориться на таверну, де час тече повільно, а запах м’яса манить сусідського вовкулаку.