Зʼєднай рідкі складники, введи борошно, доведи до гладкої, рідкої консистенції й дай тісту відпочити.
Млинці з сиром по-львівськи — традиційний рецепт
Домашні налисники з сиром у спокійному львівському стилі
Довгих днів подорожній!
Присідай ближче до вогню, бо нині я розповім тобі не просто байку, а справжню львівську ґвара-історію. Ти ж знаєш, що наше місто — то не лише бруківка та кава, а ще й такий смак, що за ним мандрівники ладні пішки йти через усі Карпати. Мова піде про млинці з сиром по-львівськи.
Звідки вони взялися? Кажуть старі коти на Високому Замку, що ці налисники — то плід любові галицької ощадливості та австрійської витонченості. У Львові здавна панував культ «сирника», але коли господині хотіли подати щось елегантніше за звичайну запіканку, вони брали найтонші млинці, наче цигарковий папір, і загортали в них біле золото наших полонин — свіжий домашній сир. Рецепт цей пережив і цісарів, і батярів, бо він справжній, як саме місто.
Користь тут така, що жоден аптекар не вигадає кращої. Кисломолочний сир — то білок для міцних м’язів, аби ти міг видертись на Ратушу, і кальцій для костей, аби не боявся львівської ожеледиці. Це не просто «перекуска», це поживність, що дає енергію на цілий день блукань вузькими вуличками. Старі львів’яни знали: якщо з’їсти такий сніданок, то і голова буде ясна, і на серці — файне почуття.
У цих млинцях немає пафосу, але є душа. Це страва, що єднала за столом поважних панів і веселу молодь у кнайпах на Ринку. Ті налисники завжди пахли домашнім затишком, ваніллю та маминою турботою. Вони — частина того львівського духу, який неможливо купити, але можна приготувати на власній кухні.
Тож не барися, подорожній! Досить слухати моє муркотіння. Діставай пательню, шукай файний сир і приготуй собі це галицьке диво. Зроби свій ранок насправді львівським — готуй млинці прямо зараз! Час до роботи!
Інгредієнти
Для млинців
Молоко 500 мл.
Вода 100 мл.
Яйця курячі 2 шт.
Цукор 2 Ст. ложка
Сіль (½ ч. л)
Олія 2 Ст. ложка
Для сирної начинки (база)
Кисломолочний сир 400 г.
Для солодкої версії
Цукор 2 Ст. ложка
Ванільний цукор 1 ч. ложка
Вершки 2 Ст. ложка
Для солоної версії
Сіль (⅓ ч. л)
Сметана 2 Ст. ложка
Кінза На смак
Збережи інгредієнти
Крок 1: Тісто, з якого все починається
Сідай спокійно, не гарячкуй — млинці не люблять поспіху.
Візьми велику миску й влий у неї молоко та воду кімнатної температури. Додай яйця, цукор і сіль, перемішай вінчиком або виделкою, доки суміш не стане рівною, без жовтих прожилок.
Тепер всипай борошно не все одразу, а частинами, постійно мішай — так ти уникнеш грудок, що псують настрій і тісто.
Коли маса стане гладкою, влий олію й ще раз добре перемішай. Консистенція має бути текуча, як густа ряжанка. Накрий миску й залиш тісто спочити на 10 хвилин — хай борошно напʼється рідини та заспокоїться, як після львівської кави.
💡 Якщо тісто виглядає загустим — додай трохи води, по 10–20 мл, не більше.
💡 Відпочиле тісто дає еластичні млинці, які не рвуться й не липнуть до пательні.
Крок 2: Пательня і перші млинці
Добре прогрій сковороду, змасти, смаж тонкі млинці на середньому вогні з обох боків.
Постав пательню на середній вогонь і дай їй добре прогрітись — не гарячкою, а ґрунтовно. Коли крапля води шипить і зникає за мить, можеш братись до діла.
Злегка змасти поверхню олією, не заливай — млинці не люблять плавати. Налий тісто ополоником у центр пательні й одразу покрути її колом, щоб тісто розтеклось тонким шаром. Смаж приблизно 40–60 секунд, доки краї не почнуть підсихати й відставати.
Акуратно переверни млинець лопаткою або рукою, якщо вже маєш котячий досвід, і потримай ще 20–30 секунд.
Готовий млинець переклади на тарілку й накрий — нехай тримає тепло, бо холодні млинці ламаються, як поганий настрій.
💡 Перший млинець — не для смутку, а для перевірки температури пательні.
💡 Якщо млинці рвуться — зменш вогонь і дай сковороді хвилину перепочити.
Крок 3: Сирна начинка — солодка або солона
Підготуй сир до кремової текстури, окремо для солодкої або солоної версії, без зайвої вологи.
Тепер беремось за серце цієї страви — сир. Він має бути кімнатної температури, не крижаний і не мокрий.
Переклади сир у миску й розімни виделкою або протри через сито, щоб він став однорідним, без грудок.
Далі обери напрям — солодкий чи солоний, бо львівська кухня шанує вибір.
Солодка версія:
Додай до сиру цукор і ваніль, ретельно перемішай до кремової, мʼякої маси. Якщо сир сухуватий — влий трохи молока або вершків, буквально по ложці, щоб начинка стала пластична, але не текла.
Солона версія:
Цукор не додавай. Вкинь дрібку солі й добре перемішай. За бажанням можеш додати подрібнену зелень або трохи сметани для мʼякості — але без фанатизму, начинка має тримати форму.
У будь-якому варіанті начинка повинна бути слухняна: не розтікатися, не кришитися й легко лягати на млинець. Якщо вона надто волога — дай їй постояти 3–5 хвилин, хай зайва волога відійде.
💡 Сир із зайвою вологою зробить млинці мокрими й рваними при згортанні.
💡 Краще трохи сухіша начинка, ніж рідка — вона «дійде» під час прогріву.
Крок 4: Формування млинців і фінальний довід
Виклади начинку, сформуй рулети або конверти, прогрій на слабкому вогні або доведи в духовці.
Розклади млинці на робочій поверхні — столі або дошці, щоб було зручно й не тиснутись.
На кожен млинець виклади частину сирної начинки, приблизно по центру, ближче до одного краю. Не шкодуй, але й не переборщи: якщо начинки забагато, млинець почне рватись і втратить вигляд.
Загорни млинець рулетом або склади конвертом — як звикли робити у твоїй хаті. Готові млинці викладай швом донизу, щоб вони не розкручувались. Далі маєш два чесні шляхи, обирай без докорів сумління.
Перший — швидкий і тихий. Розігрій чисту пательню на слабкому вогні, виклади млинці й прогрій їх по 1–2 хвилини з кожного боку без додаткової олії. Сир усередині стане мʼякшим, а млинці — теплими й слухняними.
Другий — для неспішної подачі. Виклади млинці в жаростійку форму одним шаром, накрий і постав у духовку, розігріту до 160–170 °C, на 10–12 хвилин. Так вони прогріються рівномірно й не пересохнуть, навіть якщо гостей трохи затримало.
Готові млинці переклади на тарілку, дай їм хвилину перепочити — і можна подавати. Вони мають бути теплі, мʼякі й тримати форму, без зайвої метушні.
💡 Не перегрівай млинці — сир не любить високої температури, він стає сухим.
💡 Якщо готуєш наперед, краще прогрівати перед подачею, а не одразу після формування.
Крок 5: Подача по-львівськи
Подавати ці млинці варто теплими, але не гарячими — дай їм хвилину перепочити після пательні чи духовки.
Виклади їх рівним рядом або акуратною стопкою на велику тарілку, без хаосу, бо львівський стіл любить порядок, навіть коли вдома.
Для солодкої версії поруч пасує сметана або трохи меду — не заливати, а саме подати, щоб кожен узяв стільки, скільки йому файно. Якщо настрій святковий, можна присипати дрібкою цукрової пудри — не для блиску, а для запаху дитинства.
Для соленої версії подай млинці без прикрас, максимум — ложка сметани збоку. Тут головне не декор, а спокійний смак, щоб нічого не відвертати від сиру й тіста.
Їдять їх без поспіху, за столом, де є розмова й тепло. Ці млинці не для біганини й не для «на ходу». Вони для того моменту, коли можна сісти, видихнути й просто поїсти по-людськи.
💡 Не накривай млинці кришкою під час подачі — вони мають «дихати», а не паритись.
💡 Якщо подаєш гостям, краще менше соусів, але тепла й тиші на столі.
Деякі поради
✅ Сир бери кисломолочний, свіжий, без зайвої вологи — як з базару на Краківському, а не з сумнівної пластмасової коробки.
✅ Якщо хочеш солодку версію — не пересолоджуй, бо львівська кухня любить міру, а не цукровий ляпас.
✅ Для солоної версії сміливо прибирай цукор і додай дрібку солі — млинці це витримають.
✅ Млинці смаж на середньому вогні — не треба гнати, то не перегони на Личаківській.
✅ Готові млинці тримай накритими — вони не мають пересихати, бо тоді ніякий сир не врятує.
✅ Якщо подаєш дітям — роби простіше, без викрутасів; якщо для гостей — можеш трохи покрутити форму, але без цирку.
✅ Ця страва добре зберігається й на другий день — львівська ощадність ще нікого не підвела.
Завершення
От і вся наука, подорожній. Якщо ці млинці з сиром по-львівськи припали тобі до душі — збережи рецепт, бо файні речі мають властивість губитись між буднями. А як приготуєш і буде смакувати, не тримай того лише для себе — поділись із тими, хто сидить поруч за столом або заблукав у нетрях інтернету. Страви живуть доти, доки ними діляться.
А я, Томидл Сиволап, піду стерегти вогонь у таверні. Довгих тобі днів і теплих вечорів — ще стрінемось.