Привіт, подорожній!
Зайшов ти до моєї таверни не просто за їжею, а за історією, за шматком іншого світу, що пахне димом, східними спеціями та медом у глечику. Сідай ближче до вогнища, і я розповім тобі про салат, який навчив мене терпінню, простоті та справжньому смаку — салат «Узбекистан».
Кажуть, у серці Ташкенту жив старий кухар з обпаленими руками, який вмів готувати цей салат так, що навіть хани просили добавки. І от, кілька років тому, коли я мандрував землями Середньої Азії у пошуках рідкісного шафрану для плову, випадково потрапив до його крихітної лавки під абрикосовим деревом. Я тоді був голодний, як степовий вовк, і він, побачивши мої вуха, що стирчали з-під каптура, мовчки поставив переді мною миску.
У ній – простота: відварена баранина, свіжа редька, обсмажена цибулька, ложка густого майонезу. Але як же воно все грало! Баранина ніжна, мов легені хмари над Самаркандом. Редька пекла язик так, як палає серце у закоханого. А цибуля… Боги смаження її благословили — солодка, золотиста, немов мед на заході сонця.
Він мені промовив: «Справжній смак — у простоті, але з душею». І я взяв цей рецепт із собою, до моєї таверни, до твоєї тарілки.
Тож якщо ти шукаєш щось легке, м’ясне, але з характером — саме час узятися до справи. Не барися. Потіш себе й своїх гостей. Салат «Узбекистан» чекає тебе з ароматами далеких земель і смаком старих казок.