Довгих днів, подорожній!
Сідай ближче до вогнища, витягни ноги після довгої дороги, бо зараз я розповім тобі історію, що пахне буряком, кістковим наваром і часником. Саме так пахне червоний борщ, страва, що стала частиною нематеріальної культурної спадщини України, зберігаючи в собі мудрість поколінь, жар вогнищ пращурів і терпкість лісових пригод.
Кажуть, перший борщ було зварено ще тоді, коли лицарі їздили на ведмедях, а чаклуни продавали капусту замість заклять. У ті часи кухарі варили борщ у казанах з драконячого заліза, додаючи до нього не лише буряк і м’ясо, а й краплю крові дракона для густоти. Сьогодні драконів уже не лишилось (я перевіряв), але дух тієї страви — живий.
Я пропоную тобі зібрання рецептів борщу, перевірених не лише смаками, а й часом. Тут є борщ на свинячих ребрах для сили, пісний з чорносливом для розуму, з квасолею для витривалості. Кожен рецепт як сторінка з кулінарного манускрипту, що зберігається у скрині за старою бочкою з медовухою.
Але пам’ятай, подорожній: борщ — це не просто страва. Це оберіг, частина душі цілої землі — України, що пронесла його крізь віки, бурі, війни та пісні. Це те, що повертає додому, навіть якщо блукаєш між світами. Додай ложку сметани, і твоя душа заспокоїться, як море після бурі.
Тож не барися. Бери казан, розпалюй вогонь — і створи борщ, що зупиняє час!