Привіт, подорожній!
Сідай ближче до вогнища, втома з плечей, а думки — у миску з ароматом дитинства. Сьогодні в таверні особлива вечеря — фаршировані бублики з м’ясом. А ти думав, що бублик — то просто хрумке кілечко до чаю? Е-е, ні. У моїй кухні навіть він вміє затанцювати під шкварчання сковороди та спів сирної скоринки.
Пам’ятаю, як ще в юності мандрував я Карпатами, десь між Сколе і Дрогобичем. Там, на узліссі, стара куховарка з усмішкою, що пахла копченим салом, поділилась рецептом. Вона брала сухі бублики, замочувала їх у теплому молоці, щоб розм’якшити серце кожного, потім наповнювала м’ясним фаршем — як душею. Далі яйце, трохи спецій, і на пательню — аби шкірка схопилась, а аромат огорнув хату. І, головне — сир! Тертий, золотий, як монети на дні скрині. Коли він тане, з'єднуючи м'яке з хрумким — ось тоді настає магія.
Сьогодні я відтворив ту страву у своїй таверні, вшановуючи спогади й голодні серця. Це не щось вигадливе. Це не страва для королівських бенкетів. Але повір, подорожній, коли до твого столу прилетить запах фаршированих бубликів, серце скаже "дякую", а живіт — "ще!". Це їжа, яка збирає друзів, лікує сум і пасує до келиха чогось міцненького.
Тож не барися. Бери кухонний ніж, ліпи фарш, грій молоко й твори цю смачну історію самостійно. Готуй — і нехай твоя кухня стане маленькою таверною.