Привіт, подорожній!
Сідай ближче до вогню, а я розкажу тобі одну химерну кулінарну байку. Цю страву я взяв не зі звичайної книжки рецептів, а з пригоди, що трапилася зі мною в горах Пластидору — дивному місці, де мешкають пляшкові духи й гумові тролі. Так от, повертався я якось із Лугів Волоських, де роздобув добірні горіхи, і заночував у ущелині біля джерела. Вночі щось зашурхотіло в моєму мішку — бачу, там лежить чудернацька місткість, зроблена з прозорого... хм, не скла, не глини. Місцеві називають це «пластикус». Міцна, легка, прозора — а головне, ідеально тримає форму!
Тож узяв я ту місткість, зварив курку з прянощами, змішав з горіхами й часничком, залив бульйоном з чарівним желе з водоростей і дав охолонути. І вийшло з того не просто м’ясо, а справжній рулет, що тримався, як зачарований. Нарізаєш — а там шари, шматочки, запах — ммм! Слухай, не дарма ж той пляшковий дух залишив мені той посуд — це, мабуть, була їхня форма для свят.
Тепер у моїй таверні рулет в пляшці — завжди на особливу гостину. Його не треба варити двічі, не треба чаклувати — все просто, лиш зачекати ніч, поки застигне, і смакуватимеш, як ельф королівської гвардії.
Спробуй і ти, подорожній. Візьми курку, горіхи, трошки терпіння й добру пляшку з краю Пластидору — і створи свою власну легенду на тарілці.