Довгих днів, та приємних ночей, подорожній!
Сідай ближче до вогню. За вікном січе вітер, десь далеко за Поріччям чуються вовчі голоси, а в моїй кухні, за грубкою, щось шкварчить і пахне, аж лапи тремтять від передчуття.
Цей рецепт прийшов до мене не від старого кулінарного сувою і не з якогось міського гастро-ярмарку. Його я почув від сивого стрільця, що якось завітав сюди, спраглий і втомлений. У нього був дивний мішечок – повен чорносливу, темного, мов сама ніч в пустках між світами. Він сказав, що це плід з дерев забутої землі.
Я взяв свинячу вирізку, ніжну, мов спогад про літо, розкрив її, ніби стару книгу, і вклав туди чорнослив. Потім обгорнув усе беконом, щоб тримався разом смак і аромат от і вся таємниця. Спочатку м'ясо зашипіло на сковорідці, потім потрапило до духовки – ніби рушило в мандрівку Чистим Шляхом, де немає вороття. А далі – соус. Гриби, вершки, трохи магії та терпіння. Коли все зійшлося докупи, я зрозумів: це як відчинити двері в інший світ. Світ, де час плине повільніше, а смак – глибший за криницю в Талеті.
Подавай її з келихом червоного вина, або й з чимось міцнішим, якщо дорога була довгою.
Тож не барись. Дістань ніж, приготуй м'ясо, розклади чорнослив і обгорни все тим беконом, що хрумтить, мов сніг під лапами. Приготуй цю страву – і нехай вона буде твоїм провідником крізь ніч.